кулон Синевир

кулон Синевир



Озеро Синевир (другое название – Морское Око) – самое большое и самое красивое озеро Украинских Карпат, раскинувшееся между горами, посреди елового леса на высоте 989 метров над уровнем моря. Находится в Межгорном районе Закарпатской области, в горном массиве Внутренние Горганы. Озеро Синевир образовалось в результате сильного сдвига, который был вызван землетрясением около 10 тыс. лет назад. Горные каменистые породы стали на пути быстрого потока, образовали дамбу и перегородили узкую долину. Котловина, возникшая при этом, заполнилась водами трех горных ручьев.


168


Комментарии

Прекрасно!!! класс класс класс класс класс Букет для невесты

спасибо спасибо

класс роза

класс роза

Спасибо, девочки спасибо спасибо спасибо

класс класс класс

Очень красивый кулон! А ещё существует прекрасная легенда этого озера! Вот мой стих на эту тему)))
Легенда озера Синевір
Сходить сонце з-за хребтів,

Сяє сніг на горах,

Сині хвилі шепотять,

Наче щось говорять.

Що говорять хвилі ті?

Що вони шепочуть?

Потонула в них любов

Й сині-сині очі.

У Карпатах, поміж гір,

Де дзвенять потічки,

Закохались Синь і Вир

В лісі біля річки.

Але Синь була панянка,

Вир – пастух, челядник,

Та любов – не забаганка,

Їй весь світ підвладний.

Так кохали молодята

Щиро, ніжно, мило,

Що і гори помагали:

Від злих слів укрили.

У серцях у Вира й Сині

Розцвіло кохання,

Як цвітуть в погожі днини

Квіточки всі зрання.

Струмок радісний та щирий

У серцях розлився,

Та побачив Синь і Вира

Батько – розізлився.

Наказав він своїм слугам

В горах Вира вбити,

Як гулятиме по луках

Й сяде відпочити.

Вир, гуляючи, втомився

І дістав сопілку,

Як підніс до губ, полився

Звук сріблястий, дзвінкий.

Все раділо тому звуку:

Трави, ріки, гори,

Але він враз обірвався –

Сталось страшне горе.

В той же час у Сині серце

Заболіло сильно:

- Вире, що з тобою, сонце?!

Я у всьому винна…

Вире, Вире, мій коханий!

Повернися, милий!

Я благаю: повернися,

Сокіл бистрокрилий!

Враз пішла луна по горах,

Гори застогнали,

Навіть квіти похилились –

Всі засумували.

З ясних очок, із волошок,

Що, як небо, сині,

Потекли дрібненьки сльози

По обличчю Сині.

Як не можна любов вбити,

Знищити, забути,

Так не можна слізьми горе

Виплакати люте.

Сльози все лились, котились,

Сині, наче хвилі.

Там, де озеро з’явилось,

Синь і Вир спочили.

Спасибо! Красивое стихотворение. Я хоть не говорю по украински, но, практически все поняла. Да и трудно не понять, когда речь идет о красоте и любви. спасибо чмок

улыбка

Очень красивое роза роза роза